Історична довідка Бердичівського району електричних мереж  ПАТ «ЕК «Житомиробленерго» за 1944-1965 роки

     Бердичівську центральну електростанцію почали будувати у 1933 році. В 1941 році у конторі ЦЕС була пожежа, в результаті якої згоріли особові документи працівників (зокрема, згадуються трудові книжки). В період окупації станція продовжувала свою роботу (інформація за даними з особової справи працівника).

      Документи з особового складу присутні з 1944 року. Так, згідно першого наказу від 16 січня 1944 року на виконання наказу № 19 по тресту «Укркоменерго» від 15 січня 1944 року приступає до тимчасового виконання обов'язків директор Бердичівської центральної паротурбінної міської електростанції.

Структура станції на початок 1944 року мала наступний вигляд:

1. Вугільне господарство;
2. Котельний цех;
3. Машинний цех;
4. Насосна «Гнилоп'ять»;
5. Електроцех;
6. Лабораторія і хімчистка;
7. Механічні майстерні;
8. ПСО (служба охорони);
9. Будівельна частина;
10. Службовці контори та відділів;
11. Енергопостачання і мережа.

          З 1945 року з назви станції зникає слово «міської» і в наказах вже значиться «Бердичівська центральна паротурбінна електростанція». В наказах 1946 року починає зазначатись і вищестояща організація -Міністерство комунального господарства УРСР. Крім того, на організацію надходять для керівництва накази Київського районного управління Головенерго МКХ УРСР.

           У кінці 1946 року (наказ № 176 від 06.12.1946) при відділі енергозбуту організовується госпрозрахункова монтажно-ремонтна бригада (бюро).

           13 січня 1948 року у зв'язку з тим, що Київське районне управління Головенерго не затвердило Положення про ремонтно-монтажне бюро при відділі енергопостачання, а також у відповідності до вимоги Міськфінвідділу видають наказ про ліквідацію бюро.

           В 1950 році назва змінюється на Бердичівську паротурбінну електростанцію.

            У липні 1954 року, який можна вважати роком першого кроку в напрямку великої енергетики, а саме - одержання електроенергії від енергосистеми за допомогою ліній високої напруги 35 кВ, розпочалася експлуатація Бердичівської підстанції 6/35 кВ лінії 35 кВ "Бердичівська-Житомир", довжиною майже 40 км.

            Структура підприємства у 1954 році вже мала дещо інший вигляд, а саме:

1. Вугільне господарство;
2. Котельний цех;
3. Турбінний цех;
4. Електроцех;
5. Хімцех;
6. Ремонтно-механічний цех;
7. Автогараж;
8. Паливно-транспортний цех;
9. Службовці контори та відділів;
10. Електромережа;
11. Енергозбут;
12. Лабораторія тепло вимірювальних приладів;
13. Лабораторія електровимірювальних приладів;
14. Штат робітників по послугам на сторону.

           На початку 1955 року затверджується нова структура системи Головенерго Міністерства комунального господарства УРСР. Тоді ж ліквідовуються районні управління і Бердичівська електростанція входить до складу Житомирського енергокомбінату Київського Раднаргоспу, який був створений на базі Житомирської електростанції.

            У тому ж році паливно-траспортний цех роз'єднується на паливний та транспортний цехи, у штатному розписі з'являється окремо рядок - чергові інженери, який фігурує там до кінця періоду, охопленого даною історичною довідкою.

            З вересня 1957 року станція підпорядковується Управлінню енергетичного господарства «Київенерго» Київського Раднаргоспу.

            Перед підприємством ставились задачі по виконанню держплану, виробітку електроенергії, тепла, здійсненню капітальному ремонту та освоєнню капіталовкладень по розширенню і реконструкції електростанції, зменшення втрат електроенергії у мережах, економії електроенергії тощо (за даними Колдоговору 1959 року).

            В 1960 році ліквідовується Житомирський енергокомбінат і Бердичівська електростанція починає підпорядковуватись безпосередньо Енергетичному районному управлінню «Київенерго».

            З 2 січня 1962 року створюються відділи Енергозбуту як окремі структури у містах Житомирі, Бердичеві, Коростені та Чернігові на базі існуючих енергозбутів при електростанціях (наказ Енергетичного районного управління «Київенерго» № 8 від 10.01.62). Так з'являється Бердичіський відділ енергозбуту «Київенерго», однією із задач якого стає регулювання графіку навантаження в електромережах.

            В 1963 році підстанція Київських високовольтних електромереж "Бердичів"  разом  з  іншими  районними  підстанціями  переходить  доЖитомирської    електростанції,    яка    поступово    перетворюється    на підприємство електричних мереж.