НЕ ВМІЄМО ГОСПОДАРЮВАТИ - СКЛИКАЄМО МІТИНГ!

              Рівно опівдні, 13 лютого 2013 року, центральна площа Житомира замайоріла від червоних прапорів. Трохи більше сотні учасників мітингу зібралися біля пам’ятника С.П.Корольову для того, щоб висловити свій протест проти зростання комунальних тарифів. Якщо ближче до тексту офіційного оголошення, вміщеного у газеті «Комуніст Полісся», то житомирян на площу запрошувала міська організація Компартії України для підтримки вимоги «зупинити відключення КП«Житомирводоканал» від електромережі». Звісно, ця вимога стосувалася ситуації, що склалася у стосунках житомирського міськводоканалу та енергопостачальної компанії «Житомиробленерго».

              Протестували проти влади, а звинуватили… енергетиків

              Пристрасті навколо «відключення» водоканалу у Житомирі набули великого розголосу у кінці січня, коли під час чергового обмеження енергопостачання станцій 3-го підйому водоканал не зміг подавати воду жителям верхніх поверхів кількох мікрорайонів обласного центру. У відповідь пролунали звинувачення на адресу керівництва «Житомиробленерго» із вуст житомирського мера Володимира Дебоя. Енергетики зі зворотними звинуваченнями поспішати не стали, а запросили міського голову на прес-конференцію, яку було вирішено провести у формі дебатів між Головою Правління ПАТ «ЕК»Житомиробленерго» Анатолієм Левицьким та Житомирським міським головою Володимиром Дебоєм. Дебати у присутності журналістів таки відбулися 1 лютого 2013 року, хоча для участі у них житомирський міський голова не прибув. Дехто із ближчих до мера журналістів пояснював його відсутність тим, що запрошення на ім’я Володимира Дебоя до міськради не надходило, хоча насправді мера Житомира цілком офіційно і заздалегідь повідомили про час і місце майбутніх дебатів. Натомість 1 лютого у розмові перед журналістами взяв участь заступник міського голови Микола Боровець. Власне дебати між керівником «Житомиробленерго» Анатолієм Левицьким та Миколою Боровцем зводились до пояснення позиції енергопостачальників та зустрічної аргументації міської влади про те, що «водоканал відключати не можна за жодних обставин». Однак присутні на дебатах журналісти дізналися і про те, що якраз енергетики звернулись до керівництва країни із питаннями щодо врегулювання ситуації навколо боргів водоканалізаційних підприємств. Анатолій Левицький також сповістив журналістам про те, що керована ним енергопостачальна компанія просто не в змозі упродовж багатьох місяців займатися кредитуванням житомирського міськводоканалу, оскільки комунальники споживають електроенергії на мільйонні суми. Він нагадав також і про те, що на всеукраїнському ринку закупівель електроенергії діють суворі і однозначні правила щодо попередньої оплати місячного обсягу електроенергії, необхідної для споживачів усієї Житомирщини. Ну, а заступник мера Житомира більше говорив про те, що держава передбачила на 2013 рік для відшкодування «різниці у тарифах» для житомирського водоканалу аж 24 мільйони гривень. А це, начебто означає, що водоканал поки що не збирається платити за електроенергію, сподіваючись на кошти державного бюджету, які колись все ж таки надійдуть. Зрозуміло, сторони залишились на своїх позиціях і ситуацію могла б прояснити поїздка житомирського мера до столиці, де Володимир Дебой у той же день, коли у Житомирі проходили «дебати», мав зустріч із першим заступником Мінрегіонбуду якраз з приводу вирішення ситуації навколо енергопостачання водоканалу. Яким чином і з якими результатами завершилася та зустріч у столиці, сьогодні невідомо, оскільки упродовж минулої декади мер Житомира з цього приводу нікому нічого не повідомляв.

              Однак місце у виниклій паузі у взаємостосунках між енергетиками та міською владою вирішили заповнити місцеві комуністи, які й організували 13 лютого мітинг протесту з «вимогою зупинити відключення КП «Водоканал». Під час самого мітингу виступило до десятка промовців, які висунули претензії і до місцевої влади, і до Президента України, але найбільше кидалося в очі те, що акція була чітко і виразно направлена проти компанії «Житомиробленерго». Так, наприклад, коли один із учасників мітингу військовий пенсіонер Ростислав Рудич намагався було пояснити присутнім давно відому тезу про те, що тарифи на електроенергію встановлює не ПАТ «ЕК «Житомиробленерго»,а державний орган-НКРЕ, його аргументу ніхто не помітив, а головуючий на мітингу депутат міської ради Микола Романюк поспішив закликати «народ» у похід до головного офісу компанії «Житомиробленерго». Відтак, натовп із сотні пенсіонерів та кількох десятків працівників водоканалу, які очевидно перебували у відпустці, або ж були делеговані для участі у акції протесту, рушив на вулицю Пушкінську. Тут, біля приміщення ПАТ «ЕК «Житомиробленерго», мітинг протесту, який кількома хвилинами тому відбувався біля пам’ятника Корольову, був банально повторений. Щоправда жодного нового аргументу протестанти не висловили. Знову ж лунали заклики до зменшення тарифів, дехто із ораторів дорікав енергетикам тим, що вони працюють на «всьому готовому, збудованому ще за радянських часів». У хід пішли докори про високі зарплати енергетиків, а далі мітингувальники взялися зачитувати резолюцію. Вимоги цього документу стосувалися уряду, влади, але організатори мітингу дуже хотіли потрапити до керівництва «Житомиробленерго». Від його імені поспілкуватися із людьми вийшов фінансовий директор ПАТ «ЕК «Житомиробленерго» Станіслав Безшкурий. Його виступ і висловлені ним аргументи народ послухав, але дослухатися до логіки сказаного ніхто особливо не старався. Той же депутат-комуніст Микола Романюк за присутності телекамер та мікрофонів журналістів наполегливо вимагав від представника енергопостачальної компанії запевнення у тому, що «відключення міськводоканалу більше не буде». Звісно,подібних запевнень ніхто давати не міг, бо ж мова йшла (і йтиме надалі) про все зростаючі борги водоканалу. На цьому, власне, мітинг і завершився. Його учасники, наче навздогін, пообіцяли влаштовувати подібні акції протесту щомісяця, але вже за більшої кількості людей.

              Зрозуміло, що житомирянам, які опиняються без водопостачання, доводиться сутужно. Зрозуміло, що ситуацію, коли водоканал щомісяця додає більше як три мільйони нових боргів, треба вирішувати на урядовому рівні. Зрозуміло, що найбільше повноважень і зобов’язань перед народом у такій ситуації має влада. Але, замість наполегливої і конструктивної роботи, вирішення проблеми покладають на подібні «акції протесту». Дивно, що учасниками такої акції стали представники боржника-працівники водоканалу, які своєю участю у мітингу 13 лютого продемонстрували очевидний висновок про те, що влада намагається перекласти проблеми комунального підприємства («КП «Житомирводоканал») на плечі енергопостачальної компанії. Дивну позицію займають депутати – комуністи, чиїми руками організовано «протест народу». Адже логічніше було б ініціювати розгляд питання про ситуацію навколо водоканалу у сесійному залі Житомирської міськради, де аргументи, цифри та факти звучань переконливіше і зрозуміліше, аніж емоції та промови учасників мітингу. Але комусь, очевидно, це треба. Комуністам – для того аби показати свою «відданість інтересам трудящих». Владі – для того, аби показати, що діями енергетиків невдоволений весь народ, на вимоги якого треба ж, звісно, зважати. І лише про борги водоканалу, які й спричиняють тяжку, а іноді й катастрофічну ситуацію не лише для житомирян, але й для компанії «Житомиробленерго», говорять мало, тихо, і, як про щось дріб’язкове та несуттєве. Дивно, але ж всім добре відомо, що на мітингах чи на акціях протесту позитивного рішення суто господарської проблеми не вирішиш. Хіба лише йдеться про її загострення?