Висновки журналіста від прес-конференції ПАТ «ЕК «Житомиробленерго»

               Мова про те, хто винуватий, а хто займає правильну позицію у ситуації навколо обмеження енергопостачання станцій ІІІ-го підйому води на міськводоканалі у Житомирі, вже добрих два тижні не «злазить» із сторінок всіх без винятку засобів масової інформації міста. В основному, керуючись намірами показати найоб’єктивнішу картину причин, які призвели до загострення взаємостосунків між ПАТ «ЕК»Житомиробленерго» та КП «Житомирводоканал», житомирські журналісти взялися активно цитувати учасників «конфлікту». Спочатку тон у трохи дивному протистоянні задавав житомирський міський голова Володимир Дебой, який вдався до звинувачень керівництва та власників компанії у тому, що вони вдаються до злочинних дій, адже начебто не мають права відключати стратегічне для міста підприємство за жодних обставин. Для підсилення своїх аргументів мер Житомира ще й про зарплату керівників «Житомиробленерго» почав розповідати. Мовляв, енергетики, казково багаті та заможні люди, тому що для них сім чи й навіть десять мільйонів гривень, які заборгував за спожиту електроенергію міськводоканал?
               Насправді сьогодні, у 2013 році, у Житомирі розгорілися далеко не безневинні події, спричинені відсутністю реформ в українській економіці, від чого найбільше і найболючіше шкутильгає комунальна сфера. До речі, журналісти, які охоче цитують чи то мера Дебоя, чи його заступника Боровця, не так охоче і не так часто показують чи цитують голову правління ПАТ «ЕК»Житомиробленерго» А.В.Левицького. Чому? Адже саме позиції енергопостачальної компанії бездоганно зрозумілі, аргументовані і найголовніше-законні. Недавно, під час прес-конференції у приміщенні Сервісного центру ПАТ «ЕК»Житомиробленерго» заступник мера Житомира намагався декілька разів проголосити гасло, яке неодноразово лунало із кабінетів міської влади. У ньому йшлося про те, що водоканал за жодних обставин не можна позбавляти чи обмежувати у енергопостачанні. При цьому журналістам пропонувався Указ Президента України, але чомусь при цьому забувалися елементарні статті Закону України «Про електроенергетику». Тобто, пропонувалося не згадувати фундаментальне правило, яке гласить, що за спожите треба вчасно і сповна заплатити. Інакше просто не буває.
               Що пропонує житомирянам, але головніше - яку позицію у діалозі(якщо таке трапляється) із енергетиками займає міська влада? Дуже просту і дуже популістську. Тобто, міська влада, розуміючи, що платити за електроенергію енергопостачальникам начебто немає чим, закликає «Житомиробленерго» просто не обмежувати енергопостачання. Простіше кажучи, водоканал і міська влада говорять: « Ви, панове енергетики, постачайте нам кіловати, у нас, щоправда зараз грошей немає вам заплатити, але колись будуть і ми віддамо». Колись, це десь ближче до кінця року. Мер Житомира В.М.Дебой вже й суму озвучив, яку держава має віддати енергетикам за поставлену ними електроенергію. Йдеться про 24 млн. гривень, які заплановані на 2013-й рік для погашення так званої «різниці у тарифах» і мають надійти до Житомирщини у вигляді заліків. Так би мовити, для розрахунків із «Житомиробленерго». Схема вкрай недосконала, оскільки ті ж самі енергопостачальними не можуть самі собі дати відповідь на запитання: «Де взяти кошти на закупівлю електроенергії для водоканалу на наступний місяць?» Здавалося б, все зрозуміло, і вся каверза питання полягає у тому, що водоканал не розрахувався за місяць попередній. Тобто, грошей для наступної купівлі електроенергії для водоканалу просто нема. Ось оцей, дуже незручний, але очевидний момент у виниклій ситуації ніяк не хоче визнавати міська влада. Про це, до речі, не дуже охоче пишуть чи розповідають житомирські журналісти, чи то не розуміючи, що електроенергії для «Житомиробленерго» просто так не дають і навіть не позичають, чи то навмисне примушуючи читача, слухача, глядача домислювати і робити нехитрий висновок про багатіїв, капіталістів в касках енергетиків. Фактично відповідь на питання, де ж взяти гроші для закупівлі електроенергії для міськводоканалу, наприклад на лютий 2013 року, коли той же водоканал не розрахувався за січень, ніхто не дає. А як бути далі, коли водоканал так само не заплатить у лютому, березні, квітні, травні? Сподіватися, або бути переконаним у тому, що держава, наприклад, у серпні чи жовтні 2013 року гроші за спожиту водоканалом електроенергію для компанії «Житомиробленерго» зарахує (тобто розрахується) можна, однак, як же бути із закупівлею електроенергії зараз і тепер: на лютий, а потім на березень і т.п.? Відповіді ніхто не дає. Власне кажучи, її немає іншої, ніж та, яку повторюють енергопостачальники: спожив-заплати і знову споживеш. Якщо не так, тоді або не буде води, або електрики. А потім і того, й іншого. Це ж так просто і зрозуміло. Але очевидного можна не бачити, не помічати, або посилатися на інші міста, де водоканали так само заборгували енергопостачальникам за електроенергію, однак їх, бачте, не обмежують у енергопостачанні. До речі, зворотних прикладів, коли водоканали не мають боргів із енергопостачальниками, так само багато. Тоді чому не рівнятися на кращих, на успішніших? На той же Коростень, на Рівне і т.п.
               Під час прес-конференції, яку влаштував голова правління ПАТ«ЕК «Житомиробленерго»А.В.Левицький і на яку прибув заступник мера Житомира М.П.Боровець, говорилося й про те, що правильну і остаточну відповідь та вихід із скрутної ситуації треба шукати у столиці. Правильно, але шукати треба наполегливо, гучно привертаючи до проблеми увагу урядовців, депутатів Верховної Ради, влаштовуючи публічні заходи, у вигляді тих же «круглих столів» і т.п. Ось, наприклад, поїхав мер Житомира на прийом до першого заступника міністра Мінрегіонбуду О.Аліпова, про що житомирянам доповіли місцеві ЗМІ, а про що домовився із високим посадовцем Володимир Дебой має стати відомо всім житомирянам і тим же енергетикам вже сьогодні через той же сайт міської ради, який гучно оприлюднював новину про те, як мер із губернатором «примусив» відновити енергопостачання до міськводоканалу. Зрештою, вирішення питання навколо взаємостосунків «Житомиробленерго» та житомирським міськводоканалом мало б бути темою для розмови на сесії Житомирської міської та Житомирської обласної рад. Адже не можна робити вигляд, що взаємостосунки між енергопостачальною компанією та потужним комунальним підприємством-то прерогатива лише їх керівників та керівництва міста Житомира. До речі, житомирський міськводоканал вже давно було б пора вивести «на очі» громадськості. Адже варто було б сказати житомирянам правду про те, які втрати несе підприємство на поривах водогону і у який кошт вони обходяться чи то для міського бюджету, чи то для кишені споживача? А якщо нехай і гіпотетично припустити, що котресь із житомирських підприємств не заплатить водоканалівцям воду, тоді питання стоятиме як? Правильно-лише про відключення від водопостачання. Іншого виходу немає, бо судовий розгляд будь якого питання навколо будь-яких заборгованостей-то шлях довгий і непевний. А головне, суд може присудити, але виконавець не зможе виконати присуд.
               І ще про один із аспектів питання, яке раз- пораз виникає у розмові навколо енергопостачальної компанії «Житомиробленерго». Мова йде про «правильність» або доцільність приватизації «Житомиробленерго». Мовляв, якби компанія залишалась державною, або акціонерною із головним державним «пакетом» акцій, тоді б про відключення водоканалу не йшлося. Цілком погоджуюсь, але могло не йтися і про поставку електроенергії до квартир та будинків житомирян, оскільки боржникам-енергопостачальникам ніхто електроенергії у борг не дав би. Адже постачання у борг-це означає зменшення генерації електроенергії, а далі те, що може статися, ми вже проходили. Так звані поетапні, віяльні і регулярно щоденні відключення світла від міст, районів та областей на одну- дві години від електроенергії. А можливо й на більше. Бо ж епідемія неплатежів та невчасних розрахунків настільки швидко і стрімко поширюється, що потім привести систему до порядку дуже важко. А прихильникам повернення «Обленерго» у власність держави варто знати, що сьогодні держава навряд чи вкладала б щороку у розвиток енергетичного господарства області сотні мільйонів гривень. У компанії «Житомиробленерго» це, до речі, роблять щороку. І роблять це, найпершим чином тому і для того, аби споживач міг завжди і безперешкодно використовувати електроенергію у дедалі більших обсягах. Зрозуміло, для «Житомиробленерго» це вигідно, так само як вигідно це і споживачеві. Але, підкреслимо, вигода відчувається тоді, коли за електроенергію вчасно і сповна розраховуються. Тоді, коли виникають перебої, коли розрахунки перекладають на потім, компанія терпить збитки і нормально розвиватися не може. Стосовно високих тарифів на електроенергію, про що неодноразово нарікали не лише водоканалівці, але й інші комунальники, то варто зауважити і підкреслити, що ціни та тарифи встановлює не «Житомиробленерго» (і не власник компанії), а саме держава. До неї всі питання, які мають вирішувати тім ж самі органи влади. І найпершим чином, Володимир Дебой, Сергій Рижук, Олександр Аліпов, Микола Азаров і далі по списку. До того часу, коли питання про обмеження та відключення будуть вирішувати лише міський голова та голова правління «Житомиробленерго», проблем у житомирян не поменшає. Не дивлячись на гнівні заяви, чи переможні звіти про перемогу над енергетиками.

Віктор Радчук