Кроки творення

З iсторiї розвитку енергетики Житомирщини

Фантастичним явищем наприкiнцi позаминулого столiття стало застосування у життi людей електричного струму. А 28 жовтня 1896 року, за документальними пiд твердженнями, i в Житомирi спалахнула перша електрична лампочка. Цей день можна вважати початковим у розвитку енергетики на Жито мирщинi.

Вже в 1897 роцi було введено в дiю першу в Житомирi невеличку стацiонарну електростанцiю в майстернях дитячого притулку , що знаходився по вул.Синельниковськiй. Парову машину та динамомашину для електростанцiї подарував притулку землевласник М.I.Подгорський, її монтажем керував завiдуючий май-стернями притулку iнженер А.А.Плотицький.

У той перiод Росiя ще не мала великих енергогенеруючих пiд-приємств та комплексiв i весь розвиток енергетики був пов'язаний з розвитком мiсцевих електричних станцiй. До кiнця XIX столiття в мiстi була споруджена та дала перший струм Центральна електрична станцiя потужнiстю 315 кВт, яка дозволила в I899 роцi пустити Житомирський трамвай, третiй пiсля мiст Києва та Катеринослава /нинi Днiпропетровськ/, а через рiк освiтити першi вулицi мiста.

Початок нового сторiччя ознаменувався для Житомирщини швидким розвитком енергетики, створювались першi електростанцiї в мiстах Бердичевi та Новоград-Волинську, зростала електромережа.

В 1911 роцi Житомирська центральна електрична станцiя виробила I.027.749 кВт/год. електроенергiї, а в 1912 роцi - 1.102.925 кВт/годин.

Перша свiтова та громадянська вiйни загальмували розвиток енерге тики в нашому краї.

Вiдомi iсторичнi подiї призвели до створення нової держави, почався радянський перiод розвитку енергетики. Науково-технiчний прогрес, розбудова промислового та сiльськогоспо- дарського виробництва вимагали вiдновлення i розвитку енергетичної галузi. З цiєю метою в 1920 роцi був прийнятий план електрифiкацiї Росiї, що потiм ввiйшов в iсторiю як "план ГОЕЛРО".

У 1923 роцi в Житомирi розпочалося розширення центральної електростанцiї. Також було розпочато будiвництво паротурбiнної електростанцiї, перша черга якої за проектом повинна була мати 2000 кВт /два турбогенератори по 1000 кВт/ з напругою 66ОО В. 8 березня 1930 року на станцiї були введенi в роботу водотруб-ний котел системи "Гарбе" та один турбогенератор Петроградського заводу "Електросила" потужнiстю 1000 кВт, напругою 6600 В з частотою струму 5О Гц. Восени того ж року були введенi в експлуа- тацiю другий котел та другий турбогенератор таких же параметрiв . Паливом для паротурбiнної електростанцiї було тiльки донецьке вугiлля, яке з залiзницi на електростанцiю возили гужовим транс- портом.

Для передачi електроенергiї з електростанцiї до мiста були прокладенi високовольтнi (6 кВ) кабелi, а в мiстi побудовано 28 трансформаторних пiдстанцiй ("кiоскiв" - як їх тодi називали) 6600/220/127 В i низьковольтну по вiтряну електромережу 22О/127 В.

Але не слiд думати, що такими темпами електроенергетика роз- вивалася в усiх мiстах областi. Так, у мiстi Корос тень перша електростанцiя великою потужнiстю 1000 кВт почала дiяти лише в 1937 роцi i була призначена для освiтлення будинкiв мешканцiв мiста. Початок її роботи став великою i радiсною подiєю для корос тенцiв.

Згiдно з Постановою ЦВК СРСР, у вереснi 1937 року було ство- рено Житомирську область, вiдбувся перерозподiл колишньої Київ- ської i частково Вiнницької областей. У тому ж роцi розпочалися роботи по вив- чення можливостей будiвництва гiдроелектростанцiї на рiчцi Тетерiв. Мiсце будiвництва передбачалося бiля скелi, що вiдома, як "Голова Чацького". На ГЕС проектувалося встановити три гiдрогенератори по 1500 кВт кожний. Два з них мали працювати щодобово пiд час ранiш- нього i вечiрнього максимумiв, щоб згладжувати "пiки" навантаження, а третiй - стати резервним.

В 1940 роцi в областi було вироблено 25.000.000 кВт/год. електроенергiї, а потужнiсть тiльки Житомирської паротурбiнної електростанцiї змiнного струму становила 5000 кВт.

Почали дiяти першi гiдроелектростанцiї невеликої потужностi в Новоград-Волинському та в iнших районах областi.

Але вiйна внесла свої корективи. 5 липня 1941 року Житомирську електростанцiю у зв ' язку з ева- куацiєю було зупинено, але не пошкоджено i не замiновано . Так сталося тому, що нiхто з керiвництва областi, мiста та штабу корпусу, що знаходився в Житомирi, не наважився наказати зруйнувати електростанцiю. Не надiйшло нiяких розпоряджень з цього приводу i керiв- ництва електростанцiї. Пiд час окупацiї на електростанцiї працював лише один турбогенератор потужнiстю 1000 кВт, дуже рiдко запускався другий генератор, а третiй, потужнiстю 3000 кВт i третiй котел не за- пускалися жодного разу.

Майже два з половиною роки Житомир був окупований нiмцями. В нiч на 1 сiчня 1944 року з'єднання Червоної Армiї остаточно звiль- нили мiсто вiд окупантiв. Втiкаючи з Житомира, окупанти демонтува- ли частину обладнання електростанцiї. Електромережi мiста були май же повнiстю знищенi. Не кращим був стан справ в iнших населених пунктах областi. Але пiсля визволення розпочалася iнтенсивна робота з вiдбудови енергосистеми, вiдновлення якої потребувало великих зусиль населення областi, а часом i героїзму, - але вже на трудовому фронтi. Через 6 рокiв пiсля закiнчення Великої Вiтчизняної Вiйни обсяг виробництва електроенергiї на Житомирщинi становив 49300 тис.кВт/год, що майже вдвiчi перевищило рiвень 1940 року.

Свiй внесок в це зробила i Коростенська електростанцiя, яка дiяла на базi енергопотягу американського виробництва потужнiстю 3000 кВт.
Цiєї потужностi було достатньо для забезпечення основних потреб мiста. До енергопотягу входили два вагони - котли, один вагон - парова турбiна, один - щит управлiння, три - градирнi для охолодження води та один для вiдпочинку обслуговуючого персоналу. Обслуговувало поїзд 5 чоловiк, а праця була органiзована в три змiни.

Особлива увага придiлялася електрифiкацiї сiл областi. Вже у 1955 роцi в областi дiяла 321 сiльська електростанцiя загальною потужнiстю 15335 кВт.

Водночас загальна потужнiсть трьох електростанцiй у мiстах Берди- чевi, Житомирi та Коростенi становила приблизно 11000 кВт, що дорiвнювало 72 вiдсоткам потужностi сiльських електро- станцiй. А чисельнiсть населення цих мiст всього 15 вiд- соткiв вiд чисельностi сiльського населення областi.

Швидкими темпами зростало виробництво електроенергiї, у вiд- сотках до 1950 року воно становило:

- в 1951 роцi - 118

- в 1952 роцi - 141

- в 1953 роцi - 168

- в 1954 роцi - 193

- в 1955 роцi - 220

25 жовтня 1953 року була урочисто розпочата експлуатацiю Житомирської мiжколгоспної ГЕС потужнiстю
450 кВт, що 25 рокiв виробляла найдешевшу електроенергiю в мiстi.

1954 рiк можна вважати роком першого кроку в напрямку великої енергетики, а саме одержання електроенергiї вiд енергосистеми за допомогою лiнiй високої напруги 35 кВ. У липнi цього ж року розпочалася експлуатацiя Бердичiвської пiдстанцiї 6/35 кВ лiнiї 35 кВ "Бердичiвська-Житомир", довжиною майже 40 км , та пiдстанцiї 35/6 кВ у м. Житомирi, котра за мiсцем знаходження отримала назву "Смолянка". На пiдстанцiях було встановлено трансформатори потужнiстю 3200 кВА.

В 50-тi роки була збудовано велику кiлькiсть гiдроелектро- станцiй у багатьох мiстах i селах областi, деякi з яких працюють навiть сьогоднi. Такими є Миропiльська, Пединська та Любарська ГЕС. 15 сiчня 1955 року було затверджено нову структуру системи Головенерго Мiнiстерства комунального господарства УРСР. Тодi ж лiквiдованi й районнi управлiння. На базi Житомирської електро- станцiї було створено Житомирський енергокомбiнат, до складу якого увiйшли Бердичiвська та Новоград-Волинська електростанцiї з їх електромережами. В тому ж роцi розпочалися великi роботи з асфальтування вулиць мiста Житомира. У зв'язку з цим виникла потреба в реконструкцiї кабельних лiнiй 6 кВ. Потрiбно було замiнити старi кабелi перерiзом 16-25 мм2 на новi перерiзом 50 i 70 мм2, перенести кабелi пiд тротуари, за мiнити чавуннi муфти на свинцевi i багато iншого. В цьому роцi з допомогою БМУ "Укрелектромонтаж" було прокладено 4,3 км нових кабелiв.

60-тi роки знаменують подальший розвиток Житомирщини, пiд час якого велика енергетика прийшла на змiну малiй або мiсцевiй. Мова - про пiдключення електромереж областi до державної енергосистеми та закiнчення ери малих енергогенеруючих станцiй на мiсцевого рiвня.

У м.Коростенi у 1960 роцi введена в експлуатацiю центральну пiдстанцiю 110/35/6 кВ потужнiстю 15000 кВА /нинi пiдстанцiя "Коростень"/, яка сьогоднi пiсля реконструкцiї має потужнiсть 53000 кВА.

Сталися значнi змiни в органiзацiйнiй структурi енергетики областi. В 1960 роцi було лiквiдовано Житомирський енергокомбiнат, а Житомирська, Бердичiвська та Новоград-Волинська електростанцiї пiдпорядковано безпо-середньо "Київенерго". Закiнчено будiв- ництво Житомирської пiдстанцiї 110/35/6 кВ та лiнiї 110 кВ "Київ-Житомир", завдяки яким область отримала енергiю вiд київських електростанцiй.

У цьому ж роцi було створене Коростенське виробниче пiдприє- мство електричних мереж, до якого входили мiська електростанцiя з двома турбогенераторами, Коростенськi мiськi електричнi мережi, електричнi мережi 25-ти селищ мiського типу.

Пiсля передачi в 1963 роцi Житомирськiй електростанцiї пiд- станцiй Київських високовольтних електромереж "Турчинка" 110/35/6 кВ, "Коростень" - 110/35/6 кВ, "Овруч"-110/35/10 кВ, "Малин" - 110/35/10 кВ та "Бердичiв" - 6/35 кВ, а також лiнiй 220-110-35 кВ, профiль роботи Житомирської електро-станцiї почав змiнюватися. Вона поступово перетворилася на пiдприємство електричних мереж.

У 1965 роцi на базi обласної паротурбiнної електростанцiї створено "Пiдприємство Житомирських електромереж", до якого через п'ять рокiв влилися Бердичiвська, Коростенська та Новоград-Волин ська електричнi мережi.

В 1966 роцi працiвники енергетичної галузi вперше святкували День енергетика, вiдзначаючи великi заслуги перед державою.

В 1969 роцi закiнчено будiвництво лiнiї електропередачi напругою 330 кВ "ТпДРЕС-Житомир", реконструйовано Житомирську пiдстанцiю з переводом на напругу 330 кВ та введено в роботу автотрансформатор потужнiстю 200 мВА.

Особливе мiсце в iсторiї розвитку енергетики областi займає сiльська електрифiкацiя. Завдання щодо збiльшення виробництва продовольчих товарiв, пiдвищення культури виробництва в сiльському господарствi, полiпшення умов проживання населення потребували пiдведення електричної енергiї до кожного населеного пункту областi та удосконалення системи управлiння енергетичною галуззю. Кiнець 50-х i 60-i роки насиченi подiями, що пов'язанi з суцiльною електрифiкацiєю сiль- ського господарства Житомирської областi.

В 1959 роцi видiлено Вiнницьку мiжобласну кон- тору "Сiльенерго" i створено на базi Троянiвського енергооб'єднання Житомирську обласну контору "Сiльенерго". Спочатку до неї увiйшла Троянiвська пiдстанцiя З5/10 кВ потужнiстю 560 кВА, 1,7 км ПЛ-35 кВ i 66 км
ПЛ-10 кВ.

В 1960 роцi будується Брусилiвська пiдстанцiя 35/10 кВ з лiнiєю 35 кВ довжиною 42,6 км "Фастiв-Брусилiв", електрифiкуються села i колгоспи Брусилiвського району.

1963 роцi створений Зарiчанський район електромереж, вводяться в експлуатацiю Ружинська, Бiлилiвська i Потiївська пiдстанцiї 35/10 кВ. Цього року сiльським господарствам областi спожито 21,94 млн. кВт.год. електроенергiї, що майже вдвiчi бiльше, нiж у 1962-му.

1964 роцi створений Черняхiвський РЕМ, до складу якого ввiйшли сiльськi електричнi мережi декiлькох районiв, у тому числi й Коростенського.

У створеному обласного енергоуправлiння сiльського гос- подарства на початку цього року працює 11 пiдстанцiй 35/10 кВ сумарною потужнiстю 16400 кВА, 442 пiдстанцiї 10/0,4 кВ, 1230 км ПЛ 6-10 кВ. П ротягом року кiлькiсть пiдстанцiй 35/10 кВ зростає до 15, їх потужнiсть до 19800 кВА. До державної електромережi пiдключено 67 колгоспiв i 108,6 тис. електричних лампочок у будинках селян. Темпи електрифiкацiї сiльського господарства в наступнi роки не зменшується.

В 1965 роцi створено Бердичiвський, Дзержинський та Овруцький райони електромереж.

При Андрушiвському РЕМ працюють майстернi iз виготовлення залiзобетонних пасинкiв, просочення дерев'яних стоякiв ЛЕП i по ремонту трансфор маторiв.

1967-1970 роки ввiйшли в iсторiю як роки закiнчення суцiльної електрифiкацiї сiльського господарства. На кiнець 1968 року всi колгоспи областi вже використовують електричну енергiю, в тому числi 552 iз них отримують електроенергiю вiд державної енергосистеми. Iз 1725 населених пунктiв областi електрифiковано 1546, або 84 вiдсотки. В енергоуправлiннi сiльського господарства областi працює
12 РЕМ, 29 пiдстанцiй 35-110 кВ, 2201 ТП 10/0,4 кВ,
15485 км ПЛ 0,4-35 кВ.

У подальшi роки продовжується робота iз удосконалення структури управлiння електроенергетикою України. Згiдно наказу Мiненерго УРСР вiд 10.02.1972 р. № 23, енергоуправлiння сiльського господарства областей перетворенi в обласнi пiдприємства сiльських електричних мереж, а в усiх адмiнi стративних районах областi створенi райони електричних мереж.

В 1978 роцi, згiдно Постановою Ради Мiнiстрiв № 17 та наказу ВЕО "Київенерго" № 45, створюються комплекснi пiдприємства електричних мереж. На Житомирщинi їх створено три - Схiдне, Захiдне та Коростенське. Вони, зокрема,були призначенi обслугову вати електричнi мережi всiх напруг, що знаходились в їх зонi. В 1976 роцi, щоб пiдвищити надiйнiсть енергопостачання споживачiв пiвнiчних районiв областi, вводиться в експлуатацiю лiнiя "ЧАЕС - пiдстанцiя Лiсова" напругою 330 кВ та пiдстанцiя 330/110/10 кВ потужнiстю 200 мВА.

Але настав трагiчний 1986-ий, який вiдомий людству як рiк, у який сталася аварiя на Чорнобильськiй АЕС. В її лiквiдацiї приймала участь велика кiлькiсть працiвникiв пiдприємств електричних мереж; усi завдання, що були поставленi нашим працiвникам, виконанi з честю . В той важкий рiк за неймовiрно короткi строки в 30-кiлометровiй зонi були збудованi та введенi в експлуатацiю пiдстанцiя 110/10 кВ "Дiброва" потужнiстю 12600 кВА та лiнiя напругою 110 кВ "Польова-Дiброва", iншi об'єкти.

За вiсiм рокiв, починаючи з 1980 року, в пiвнiчних районах областi було реконструйовано пiдстанцiї 110/35/10 кВ "Н ародичi", побудовано лiнiї напругою 110 кВ "Овруч-Ласки" та "Ласки- Народичi", що дало можливiсть замкнути кiльце лiнiй 110 кВ пiд- станцiй "Лiсова-Народичi-Ласки-Овруч-Лiсова". Це сприяло пiдвищенню надiйностi енергопостачання Овруцького та Народицького районiв, що здiйснювалося до цього за тупиковою схемою.

Незважаючи на труднощi, пов'язанi з аварiєю, енергетика областi продовжувала розвиватися, збiльшувала обсяги та надiйнiсть постачання електроенергiї.

За останнi роки енергопостачання областi забезпечували 26 районних електромереж i три обласних пiдприємства. З метою створення єдиного керiвного та координуючого енергопостачального органу на територiї областi та для можливостi перевiрки роботи в галузi цiлого регiону в умовах ринку, в 1995 роцi була створено Державну акцiонерну енергопостачальну компанiю "Житомиробленерго".

Нинi її перетворено у ВАТ "ЕК"Житомиробленерго".

Енергетицi Житомирщини - трохи бiльше 100 рокiв, але це лише мить iсторiї. З енергетикою областi пов'язанi долi багатьох тисяч людей, якi зробили свiй вагомий внесок у її розвиток. Особливо необхiдно вiдмiтити Топачевського Петра Миколайовича, Глобенка Валентина Фомича , Лушкiна Володимира Андрiйовича, Зибюка Iвана Корнiйовича, Андрiйчука Юрiя Андрiйовича, Старовойтова Петра Васильовича , Юнака Бориса Андрiйовича, Новакiвського Василя Петровича, Демянчука Олександра Олександровича та iнших енергетикiв. Саме вони - робили i роблять усе необхiдне для пiдтримання галузi в належному станi, щоб забезпечити електроенергiєю промисловiсть, сiльське господарство та всiх мешканцiв Житомирської областi.